http://www.gurto.net/index.php?topic=General "Kyiv-Mohyla Academy" Hostel Site - General News lokki@gurto.net lokki@gurto.net Copyright 2008 Gurto.NET GeekLog Wed, 25 Jun 2008 14:24:45 +0300 uk http://www.gurto.net/article.php/2008062016343610 http://www.gurto.net/article.php/2008062016343610 Fri, 20 Jun 2008 16:34:36 +0300 http://www.gurto.net/article.php/2008062016343610#comments Вільна тема <div><font size="3" face="Times New Roman"><img width="178" height="200" align="left" src="http://www.gurto.net/images/articles/2008062016343610_1.jpeg" alt=""> Скільки разів кожен з нас, будучи у храмі, уважно придивлявся до ікон? Скільки разів ми зазирали в іконописні лика не в пошуках Бога, а в пошуках майстерності та таланту, художнього задуму, емоційного наповнення, стильової досконалості. І як часто ми задумуємось над тим, що, крім усього іншого, ікона &ndash; це ще й витвір мистецтва. </font> </div> <div><font size="3" face="Times New Roman">Ікони не відбивають міжконфесійної ворожнечі та негараздів церкви. Вони все знають і все бачать, але мовчать. А від того, що все знають, інколи плачуть. Бо кожна ікона &ndash; це вікно, крізь яке Господь оглядає грішний світ. І грішних своїх синів. </font><div> </div><p align="justify"><font face="Times New Roman">&nbsp;&nbsp;</font><font size="3" face="Times New Roman">Як важко, пишучи ікону, зберегти на полотні частинку власної індивідуальності, зобразити своє особисте бачення Бога та Божественної сили. Авторська ікона &ndash; це політ душі, її пісня, Божественне прозріння, втілене фарбами. Авторським іконам п&rsquo;яти молодих українських іконописців і присвячена нова виставка сакрального мистецтва &laquo;Той, що є&raquo; у галереї мистецтв ім. О. Замостян, що триває з 10 до 23 червня.</font></p><p align="justify"><font size="3" face="Times New Roman">У проекті представлені роботи п&rsquo;яти ікономалярів, яких об&rsquo;єднує спільна належність до майстерні &laquo;Зографос&raquo;: киянина Дмитра Гордіци, львів&rsquo;ян Мар&rsquo;яни Фляк, Уляни Томкевич та Данила Мовчана, а також Ганни Бойко з Ужгороду. Іконами в ортодоксальному розумінні цього слова творчість молодих митців назвати інколи важко. Це, швидше, вихід за межі традиції (але не остаточний від неї відхід), стрибок за рамки усталеного зображення, ікони поза, власне, іконами. </font></p></div><p align="justify"><font face="Times New Roman">&nbsp;&nbsp;</font><font size="3" face="Times New Roman">Найближче і, водночас, якнайдалі від традиції став львів&rsquo;янин Данило Мовчан. Його ікони &ndash; українські до останнього мазка. Риси обличчя, погляди, внутрішні характери, зрештою, душі у його ікон типово українські і найбільше відчувається те, що ніхто, окрім українця, таку ікону намалювати ніколи б не зміг. Найбільше вражає ікона із зображенням Івана Підкови. Із шаблею в руках та відсіченою головою над плечима козацький ватажок зображений українським мучеником, національним святим. У вишитій сорочці, без німбу, але зі світлом навколо заплющених очей він поєднує поняття нації та Бога, народу та його релігії. </font></p><div> </div><p align="justify"><font face="Times New Roman">&nbsp;&nbsp;</font><font size="3" face="Times New Roman">Ікони Ганни Бойко так само близькі до традиції, проте вона не обмежує себе жодними рамками та сміливо їх порушує, як, наприклад, достоту сюрреалістичне &laquo;Різдво Христове&raquo; і не менш цікавий &laquo;Сон Якова&raquo;. Її ікони говорять кольорами, ваблять глибиною внутрішнього наповнення. </font></p><div> </div><p align="justify"><font face="Times New Roman">&nbsp;&nbsp;</font><font size="3" face="Times New Roman">Роботи Уляни Томкевич &ndash; це вже яскравий приклад ікон власне за межами ікони. Незвичність образу, як у &laquo;Єві&raquo;, чи незвичність побудови та зображення, як у &laquo;Христос &ndash; виноградна лоза&raquo;, примушує змінювати власну думку про те, що ж таке ікона насправді. Споглядаючи ікони Уляни Томкевич, бачиш ікони, як портрети святих, де збережена уся широчінь їх внутрішнього світу. А самі образи не так спраглі, як добрі. </font></p><div> </div><p align="justify"><font face="Times New Roman">&nbsp;&nbsp;</font><font size="3" face="Times New Roman">Ікони Мар&rsquo;яни Фляк, незважаючи на свою візуальну схожість із традиційними, жодним чином такими не є. Її ікони живі, вони жіночні та сповнені найщиріших емоцій. Це вже &laquo;ікони зсередини&raquo;, зображення зі своїм внутрішнім світом, які не плачуть, але дихають. Вони притягують і дивляться в очі, своїм синюватим сумом зазираючи просто в душу. Це образи з долею.</font></p><div> </div><p align="justify"><font face="Times New Roman">&nbsp;&nbsp;</font><font size="3" face="Times New Roman">Не менш цікавими за творчість Мар&rsquo;яни Фляк видаються роботи киянина Дмитра Гордіци, чия модерність у зображенні почасти шокує, а почасти приваблює. Адже це вже не ікона, це вже навіть не живопис &ndash; це Божа іскра, вилита у фарбах. Такі роботи, як &laquo;Пієта&raquo;, &laquo;Анатомія розп&rsquo;яття&raquo; чи &laquo;Той, що є&raquo;, зміщують акцент із зображення на настрій ікони-картини. Це ікони, перед якими не моляться, а перед якими думають. </font></p><div> </div><p align="justify"><font face="Times New Roman">&nbsp;&nbsp;</font><font size="3" face="Times New Roman">Ця виставка стала великим прикладом того, як традиція може перетворитися в новаторство, як зі старого зернятка може вирости нове дерево. Крім того, вона дала змогу поглянути на ікону не як на рудимент релігії, а як на самостійне явище мистецтва та культури в цілому. Незалежно від релігійної приналежності ці модерні ікони дають можливість спробувати осягти Вищу Силу, відчути її, перейнятися нею. Бо де ще шукати Того, Що Є, як не у його ж вікні, крізь яке він так само уважно вдивляється в наші грішні лиця?..</font><font face="Times New Roman">&nbsp;<br /></font> </p><div> </div><p align="justify"><font size="3" face="Times New Roman"><strong><em>Автор: Світозар Кульчицький</em></strong></font></p><div> </div><p align="justify"><font size="3" face="Times New Roman"><strong><em>Редактор: Андрій Приймак</em></strong></font></p><p align="justify"><font size="3" face="Times New Roman"><strong><em><img alt="" src="http://www.gurto.net/images/articl/Gurto.net-VA_Logo.jpg" /><br /></em></strong></font></p> http://www.gurto.net/article.php/20080616145145578 http://www.gurto.net/article.php/20080616145145578 Mon, 16 Jun 2008 14:51:00 +0300 http://www.gurto.net/article.php/20080616145145578#comments Вільна тема &nbsp;Цікава стаття, аналітика пострадянських реалій, але також проводяться паралелі з українською історією та &quot;суперечливими&quot; діями сучасної української влади.<br />&#92;&#92;&#92;&#92;&#92;&#92;&#92;<br />&nbsp; <img width="214" height="150" align="right" src="http://www.gurto.net/images/articles/20080616145145578_1.JPG" alt=""><br /><p><span style="">&nbsp;&nbsp; </span>Бывшие сателлиты, представители некогда угнетенных колоний-республик, счастливые, гордые и свободные (к тому же успешные - даже наши домашние, домотканые империалисты перестали выступать на тему, как пропадут без нашей тяжелой промышленности и без нашего подбитого в драке недреманного ока страны Балтии), вежливо задают вопросы. Задают они их бывшим колонизаторам из метрополии, давно отставшим и глотающим дорожную пыль. Они искренне не могут понять, почему Россия так держится за советскую символику: за статуи командоров всех сортов, от чучела в мавзолее до Сталиных и Дзержинских, за советский гимн, за красный флаг, за 9 Мая, за советские ордена, за память об СССР.</p> <p>Понять действительно мудрено: ведь Россия эти 70 лет тоже почивала на гвоздях и на гноище, а не на ложе из роз. Не только украинцев заморили голодом, не только чеченцев, эстонцев или крымских татар грузили в телячьи вагоны и отправляли на край света. В ГУЛАГ пошли и русские крестьяне, и русская интеллигенция. Везде: в бутовских рвах, в гигантской лефортовской мясорубке, перемалывавшей тела казненных, в вечной мерзлоте Колымы, на дне Беломорско-Балтийского канала, на Соловках, в ледяном Белом море, где топили баржи с русскими офицерами, - везде россияне имели свою долю, и немалую. Если посчитать, так косточки русские в этих безвременных могилах в меньшинстве не будут. &quot;И меня два красивых охранника повезли из Сибири в Сибирь&quot; - это Владимир Высоцкий сказал о русских людях, о сибиряках.</p><p>&nbsp;Так почему же нам не больно? Почему мы не взыскиваем с теней былого старые долги? Почему мы не возненавидели свое прошлое, не отпихнули его прочь, не оторвали с мясом, как это сделали те же украинцы, грузины, литовцы, эстонцы, латыши. Ведь у нас была своя белая армия, своя история: Новгород, Псков, Тверь, Киевская Русь. Почему мы не ищем в ней опоры? Украина вспомнила Бандеру и Шухевича, а мы могли бы вспомнить Корнилова, Колчака, Гумилева, Каннегисера, Михаила и Александра Тверских...</p><p><span style="">&nbsp;</span><span style=""> </span></p><p><span style=""></span>Конечно, нам не повезло с традициями. Ордынской традиции не было ни у Украины, ни у балтийских народов. Они-то и после не были метрополиями в Империи Зла, и имперских комплексов они не приобрели. Византийской традиции у малых, компактных, не имевших колоний стран или территорий тоже быть не могло. &quot;Третий Рим стоит, четвертому не бывать&quot; - это же про Москву сказано, не про Киев, не про Ригу, не про Таллин (Ревель). Не может же быть так, что в России выжило только потомство чекистов, что зэки ГУЛАГа и потомства не оставили?</p><p>Граждан России ломает чувство жуткой фрустрации. Они поверили в мифы о своем величии, бедные убогие совки. Кто не поверил &ndash; тот по СССР сегодня не плачет. СССР был муравейником, и рабочие муравьи ничего не имели и ничего для себя не просили, купаясь в имперской спеси огромного чудовищного тоталитарного государства, внушавшего всем окрестным народам ненависть и страх.</p><p>В 1991 году наши пути разошлись. Узбекистан, Таджикистан и Туркмения отправились в средневековье, Киргизия и Казахстан построили эффективную автократию с элементами абсолютизма (Казахстан даже дошел до французского варианта времен Людовика XIV с эффективной экономикой, но без политических свобод). Остальные полезли на европейские высоты, срываясь, задыхаясь, под шум камнепадов и лавин. Страны Балтии уже наверху; Украина карабкается лихо; Белоруссия сорвалась в пропасть; Грузия, сжав зубы, лезет вверх, хотя Россия тащит ее вниз. Молдавия попала под обвал со своими коммунистами, но барахтается. А мы остались на месте... &quot;На совке&quot;. Нас на лопату &ndash; и в печь. Сами сели.</p><p>Украина с 1991 года жила без ядерного оружия, без избытка нефти и газа, без чекистов, скромно, зарабатывая себе на харчи. Жила без имперской спеси, уходя ввысь на огромной силе ненависти к советской власти и коммунизму (у них компартия в Раде имеет жалкие 5 процентов, а то и меньше). Жила, вспомнив запорожцев, Киевскую Русь, гетмана Мазепу, ОУН, УПА, борьбу с НКВД до 1956 года, почти поголовно отправленных в лагеря западэнцев. Настоящая столица, идейная столица Украины &ndash; это абсолютно антисоветский Львов. Они выплывут, потому что плывут.</p><p>А мы, похоже, потонем. Мы вмерзли в ледяную глыбу советской истории, в эту вечную, скользкую мерзлоту, как мамонты. И если мы не хотим, чтобы нас раскапывали потом палеонтологи и археологи, мы должны бросить сами себе спасательный круг российской истории, новгородских преданий, антисоветизма и антикоммунизма. Наше советское прошлое должно сгореть в топках ракеты нашего будущего и дать нам энергию взлететь. И тогда Россия, как град Китеж, восстанет со дна.</p><p class="MsoNormal">Валерия Новодворская</p><p>&nbsp;http://grani.ru/Society/History/m.137634.html</p> http://www.gurto.net/article.php/20080615151945305 http://www.gurto.net/article.php/20080615151945305 Sun, 15 Jun 2008 15:19:45 +0300 http://www.gurto.net/article.php/20080615151945305#comments Вільна тема <p align="justify"><font size="3" face="Times New Roman">&nbsp;&nbsp;&nbsp; </font><font size="3" face="Times New Roman"><img width="268" height="200" align="right" src="http://www.gurto.net/images/articles/20080615151945305_1.JPG" alt="">У мальовничому місці, на краю однієї з київських круч височіє старовинний храм &ndash; Кирилівська церква. Оточена височенними старезними деревами, вона ховається від об&rsquo;єктиву моєї фотокамери. Надпис на камені біля підніжжя пагорба говорить, що потрапимо ми у храм&ndash;музей, пам&rsquo;ятку архітектури і мистецтва ХII століття. Піднімаємось сходами на верхівку. Там нас зустрічає радісний екскурсовод, екскурсія у світ релігії і мистецтва починається...</font></p> <div><font size="3" face="Times New Roman">&nbsp;&nbsp; Чомусь до останнього моменту мені здавалося, що поїдемо ми у якийсь монастир за Києвом, заснований кілька століть тому якимись монахами, які усе життя поклали на його будівництво, розбавляючи цю справу молитвами і допомогою бідним, а потім, по стандарту, були в ньому поховані. І ми, діти віруючої нації, повинні розглядати у скляних трунах їх мощі і думати про їх героїчні подвиги. Ще, по сценарію, мають бути чудодійні ікони, хрестики та інші релігійні предмети... Просто я, напевне, звик до таких екскурсій, де, до того ж, екскурсоводами є самі монахи, що працюють в цих храмах і розповідають все це з почуттям благоговіння. Кладучи руку на серце, скажу, що такі поїздки мені не до душі. Занадто все схоже в них.</font><br /><font size="3" face="Times New Roman">&nbsp;&nbsp; Про Кирилівську церкву, живучи в Києві вже цілий рік, я нічого не чув і не знав.&nbsp; Хоча поїхати мені хотілось, може через те, що це наша перша вилазка усім потоком, а я люблю такі речі (багато веселих моментів трапляється по дорозі у міському транспорті). Отже, в статус визначних пам&rsquo;яток я її і в думках не ставив, бо, на мою думку, всі головні храми Києва я знав і всюди бував. А тут мене зустріла приємна несподіванка &ndash; замість звичайного набору, наведеного мною вище, я отримав багато нових знань і вражень, деякими моментами серйозно зацікавився. З радістю розкажу що мені запам&rsquo;яталось.</font> </div><p align="justify"><font size="3" face="Times New Roman">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;</font><font size="3" face="Times New Roman">На північно-західній околиці Києва &ndash; урочищі Дорогожичі &ndash; чернігівським князем Всеволодом Ольговичем у першій половині ХII ст. засновано монастир, головна церква якого була названа Кирилівською. Кирилівська церква стала родинною усипальницею чернігівських князів Ольговичів. За весь час свого існування вона багато разів приходила у запустіння, ремонтувалась і оновлювалась. За часів XII століття вона була збудована у візантійському стилі. Наочно ми побачили це на макеті, що презентувала нам екскурсовод. Сучасний вигляд її з характерними рисами українського бароко сформувався в середині 18 століття внаслідок перебудов за участю архітектора </font><font size="3" face="Times New Roman"><a href="http://wek.kiev.ua/uk/%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87-%D0%91%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%8C%D0">І. Г. Григоровича-Барського</a></font><font size="3" face="Times New Roman">. В 60-х роках XIX ст. під штукатуркою XVIII століття були знайдені фрески XII ст., а в 1881 &ndash; 1884 рр. під керівництвом професора Прахова у храмі проводяться величезні роботи по розчищенню фресок і оновленню стінопису. </font></p><div> </div><p align="justify"><font size="3" face="Times New Roman">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;</font><font size="3" face="Times New Roman">Піднімаємось вузькими та високими сходами на другий поверх. Спрямовуємо свої погляди на стіни і стелю. 12 пророків, напівфігура Христоса, Богоматір &ndash; все це масляні розписи відомого художника Михайла Врубеля. Він працював у Кирилівській церкві за запрошенням Прахова у 1884 році. Його роботи прекрасні. Це те, що дійсно справило на мене враження. Я побачив роботи одного з найталановитіших російських художників. Деякі поціновувачі мистецтва їдуть зі всього світу в Трет&rsquo;яковку, щоб побачити його творіння. А нам випала така можливість тут і зараз! Весь останній час екскурсовод витратила на розповідь про Врубеля і його роботи. Слухати було одне задоволення...</font></p><div> </div><p align="justify"><font size="3" face="Times New Roman">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;</font><font size="3" face="Times New Roman">Ця поїздка виявилась дійсно цікавою. Стародавня архітектура Кирилівської церкви та її чудові настінні розписи роблять її однією з найцінніших пам&rsquo;яток культури в Україні. Так воно й має бути, поєднання релігії, старовини та мистецтва залишає найкращі враження.</font></p><div> </div><p align="justify"><font size="3" face="Times New Roman">&nbsp;&nbsp; <img width="292" height="415" align="left" src="http://www.gurto.net/images/articles/20080615151945305_2.jpg" alt=""></font><font size="3" face="Times New Roman">Виходимо надвір. І одразу хочеться поділитися враженнями з одногрупниками. Хм... От тут справжнє розчарування. Церква усім сподобалась, а екскурсія &ndash; ні, мовляв, дуже багато розповідали про якогось Врубеля, а про сам храм &ndash; недостатньо. До того ж Врубель ще й москаль... А один хлопець взагалі сказав, що йому не сподобалось, бо Кирилівська церква під Московським патріархатом, а це не задовольняє його поглядів. Ну... Це вже невмотивований націоналізм. Це примітивізм. Це викликає відразу... Залишивши свою думку з приводу цього при собі, я почав розпитувати киян. Виявилось, що ніхто з них до цього не бували тут, і ще, що Кирилівська церква у багатьох зараз асоціюється виключно із лікарнею для психічно хворих ім. Павлова, що розташувалася в колишньому монастирі, що більш відома у просторіччі як &laquo;Павловка&raquo;.</font><font size="3" face="Times New Roman">&nbsp;<br /></font> </p><div> </div><p align="justify"><font size="3" face="Times New Roman">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;</font><font size="3" face="Times New Roman"><strong><em>Автор і редактор: ДімТім</em></strong></font></p><p align="justify"><font size="3" face="Times New Roman"><strong><em>&nbsp;&nbsp; <img alt="" src="http://www.gurto.net/images/articl/Gurto.net-VA_Logo.jpg" /><br /></em></strong></font></p><div><br /></div> http://www.gurto.net/article.php/20080610132433143 http://www.gurto.net/article.php/20080610132433143 Tue, 10 Jun 2008 13:24:33 +0300 http://www.gurto.net/article.php/20080610132433143#comments Вільна тема <span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">Куди більше, ніж Конституція та нормативні акти Верховної Ради, Президента та Кабінету Міністрів України, на життя кожного з нас впливають інші закони. Їх ніхто ніколи не приймав, ніхто не зацікавлений у їх існуванні, проте вони існують настільки виявлено, що не помічати їх видається неможливим. Те, що шукаєте, завжди знаходите лише в останній кишені, а одразу після того, як переходите в іншу чергу, ваша попередня черга починає рухатися швидше? Не хвилюйтеся. Просто ви теж піддаєтеся впливу законів Мерфі, або звичніше &ndash; законів підлості. </span><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">Немає нічого дивного в тому, що діють вони і в академії. Нижче поданий перелік законів, які автору довелося пізнати на собі. Лише дурні вчаться на власних помилках. Читайте і мотайте на вус! :) </span></p> <p class="MsoNormal"><strong><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">Бібліотека:</span></strong><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">Необхідна книга завжди відсутня у бібліотеці;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">якщо в бібліотеці є потрібна книга, вона вже замовлена;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">у день кінцевого терміну здачі книги до її кінця зазвичай лишається 10-15 сторінок;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">якщо ви забули, в якій з бібліотек брали книгу, то спершу понесете здавати її у будь-яку, крім правильної;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">якщо у комп&rsquo;ютерному класі бібліотеки вам терміново потрібен якийсь сайт, він обов&rsquo;язково буде залочений.</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">&nbsp;</span></p><p class="MsoNormal"><strong><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">Семінар:</span></strong><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">До туалету починає хотітися одразу ж, на другій хвилині семінару;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">як би ви не готувалися, викладач запитає тебе саме про те, чого ти не знаєш;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">якщо ви знаєте відповідь на питання викладача, вас не запитають;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">якщо ви відповідаєте правильно, викладач зазвичай вас не слухає;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">викладач починає слухати вас лише тоді, коли вам вже нічого сказати;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">цікаві думки щодо питання семінару забуваються одразу ж після того, як вам надають слово;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">якщо вам таки надали слово, виявиться, що цю думку вже висловив хтось до вас, а ви цього просто не розчули;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">як би гучно, чітко та докладно ви не відповідали, викладач все одно або чогось не розчує, або зрозуміє вас неправильно;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">якщо ви геніально приготувалися до семінару, викладач ймовірно захоче змінити дискурс і розглянути інші питання, відсутні в методичці;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">навіть анекдоти читати нудно, якщо прочитати їх вам задали на семінар.</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">&nbsp;</span></p><p class="MsoNormal"><strong><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">Іспит:</span></strong><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">Відповіді на питання іспиту згадуються одразу ж після того, як ви здаєте листочок;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">ситуація, придатна для списування, трапляється лише тоді, коли ви не приготували шпори і не взяли з собою конспекти;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">якщо ви вдало сіли на письмовому іспиті, вас обов&rsquo;язково відсадять;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">той, хто списував у вас на іспиті, зазвичай матиме кращі бали;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">викладач вважатиме оригіналом роботу того, хто у вас списував.</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">&nbsp;</span></p><p class="MsoNormal"><strong><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">Реферати:</span></strong><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">Найважче зібрати думки та сконцентрувати увагу, коли потрібно писати висновок;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">дописати реферат виходить лише на наступний день після дедлайну;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">доступ до найкращих матеріалів для реферату з&rsquo;являється лише тоді, коли реферат вже здано;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">ніколи не вистачає часу, аби нормально написати реферат, проте завжди знаходиться час, щоб з десяток разів його переробити;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">про необхідність написання нового реферату починаєш думати лише після п&rsquo;ятої години редагування старого;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">якщо, набираючи реферат, ви натискаєте на дві клавіші одночасно, то друкується саме та, яку ви натиснули випадково.</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">&nbsp;</span></p><p class="MsoNormal"><strong><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">Інше:</span></strong></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">У день обіцяного нарахування стипендії вона ніколи не нараховується;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">якщо вам потрібна десятигривнева купюра, автомат може дати лише 200-гривневу купюру, а якщо вам потрібно 200 гривень, автомат видає їх купюрами по десять;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">деканат зачиняється на обід саме тоді, коли вам необхідно туди зайти;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">абсолютно неможливо знайти необхідну методичку у наплічнику;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">ви знайдете методичку одразу тоді, коли вона перестане бути вам потрібною;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">якщо ви забули студентський, охоронці перевірятимуть його наявність на кожній прохідній;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">у вас не запитують студентський лише тоді, коли ви вже приготувалися його показувати;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">якщо ви матюкнулися на плацу, значить, у вас за спиною проходить якщо не ректор, то принаймні декан;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">де би ви не курили, вас попросять відійти на крок ближче до зони куріння;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">гарна музика перестає грати на плацу одразу після того, як ви туди прийшли;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">якщо у вас випадає ручка, вона закотиться в найнедоступніше місце у кабінеті;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">якщо у вас дві пари поспіль, перерва між якими 10 хвилин, то перша мусить бути в третьому корпусі, а друга в дев&rsquo;ятому;</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">-<span style="font-family: &quot;Times New Roman&quot;; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; font-size: 7pt; line-height: normal; font-size-adjust: none; font-stretch: normal;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span></span></span><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">де б ви не сіли в аудиторії, взимку там буде протяг, а влітку палитиме сонце.</span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">&nbsp;</span></p><p class="MsoNormal"><strong><em><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">Автор: Світозар Кульчицький</span></em></strong></p><p class="MsoNormal"><strong><em><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">Редактор: Андрій Приймак</span></em></strong><strong><em><span style="font-size: 12pt; line-height: 150%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"></span></em></strong></p><img src="http://www.gurto.net/images/articl/Gurto.net-VA_Logo.jpg" alt="" /> http://www.gurto.net/article.php/20080608172041491 http://www.gurto.net/article.php/20080608172041491 Sun, 08 Jun 2008 17:20:41 +0300 http://www.gurto.net/article.php/20080608172041491#comments Вільна тема <p align="justify" class="MsoNormal"><font size="3" face="Times New Roman"><span><img width="201" height="250" align="right" src="http://www.gurto.net/images/articles/20080608172041491_1.jpg" alt="">Наша </span><span style="">alma</span><span style=""> </span><span style="">mater</span><span style=""> </span><span>завжди рада приймати гостей. Цього разу,</span><span style=""> </span><span>4 червня, вона щиро відчинила двері перед Миколою Івановичем Поровським.</span></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormal"><font size="3" face="Times New Roman"><span>Микола Поровський &ndash; народний депутат України, голова Республіканської християнської партії, один із засновників НРУ, полковник Українського козацтва, просто цікава та неординарна людина, яка захоплюється альпінізмом, стрілецьким спортом і гірськими лижами. А віднедавна він ще й став письменником. В стінах <span style="">&nbsp;</span>Києво-Могилянської академії <span style="">&nbsp;</span>він презентував дві свої книги &ndash; &bdquo;&hellip;І бурею битва гриміла &rdquo;<span style="">&nbsp; </span>(2007) та <span style="">&nbsp;</span>&bdquo;Ключ від вершини&rdquo; (2008). Незадовго до цього книги були презентовані і в Острозькій академії. Кожна з них &ndash; по-своєму цікава та унікальна. Багато цікавого автор розповів нечисленній публіці, яка нараховувала: шість працівників бібліотеки та один представник &bdquo;</span><span style="">Vivat</span><span> Академії !&rdquo; (тобто, я ). Чесно кажучи, передбачала, що &bdquo;аншлагу&rdquo; не буде, але, щоб аж так&hellip; Та й пан Микола, мабуть, все-таки сподівався на хоч трішечки більшу аудиторію, але&hellip; Чи то студенти вже почали сумлінно готуватися до іспитів, чи, навпаки, поки сесія не почалася, активно відпочивають, хтозна&hellip; Проте письменник, незважаючи на все це, досить щиро та тепло поспілкувався зі своїми потенційними читачами та представив свої книги.</span></font></p> <p align="justify" class="MsoNormal"><font size="3" face="Times New Roman"><span>Отже, як кажуть, коротко про головне. Микола Іванович розповів нам незвичайну історію написання книги &bdquo;&hellip;І бурею битва гриміла &rdquo;. Виявляється, ще в далекому 1992 р. до його рук потрапив лист, адресований &bdquo;депутату з Ровно&rdquo;. Лист, як стало відомо згодом, написав ветеран УПА Валентин Чермошенцев, росіянин за національністю, що мешкає наразі в Криму. В ньому він розповів захоплюючу історію про те, як під час війни потрапив на Україну, а згодом, в результаті життєвих обставин, почав воювати на боці УПА. Микола Іванович, за його ж словами, зрозумів, що не зберегти це, &bdquo;був би гріх перед історією, народом і тими людьми, які боролися за незалежність України&rdquo;. Саме тому він зустрівся з автором листа, і саме його розповідь лягла в основу цієї книги. А от &bdquo;Ключ від вершини &rdquo; &ndash; це вже зовсім інша книжка, інша тематика. Це твір про сенс людського життя, про кохання, про людину в екстремальній ситуації. Справа в тому, що більш ніж 10 років Микола Поровський професійно займався альпінізмом. Саме тому в цій книзі втілені особисті почуття, досвід і враження письменника; це твір про світ гір і про мрію. Багато розповідати не буду. Якщо когось ці книги зацікавили, то повідомляю: вони є в нашій бібліотеці, автор щедро подарував їх закладу. Мене особисто його розповідь заінтригувала: найближчим часом планую почитати</span><span style="font-family: Wingdings;"><span style=""></span></span></font></p><div> </div><p class="MsoNormal"><font size="3" face="Times New Roman"><span><img width="330" height="480" src="http://www.gurto.net/images/articles/20080608172041491_2.jpg" alt=""><br /></span></font></p><p align="justify" class="MsoNormal"><font size="3" face="Times New Roman"><span>Також Микола Іванович погодився дати для &bdquo;</span><span style="">Vivat</span><span> Академії!&rdquo; коротеньке інтерв&rsquo;ю, за що я йому щиро вдячна.</span></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormal"><font size="3" face="Times New Roman"><span>&nbsp;</span></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormal"><font size="3" face="Times New Roman"><strong><span style="">Katrin</span><span>: Скажіть, будь ласка, чи пам&rsquo;ятаєте Ви свої перші літературні спроби, і чи була у Вас колись така мрія &ndash; написати книгу?</span></strong></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormal"><font size="3" face="Times New Roman"><strong><span>Микола Поровський: </span></strong><em><span>Абсолютно ні. Я інженер, маю технічну освіту, і в мене особливих мрій &ndash; написати книгу &ndash; взагалі-то не було. А писати я почав з публіцистики, і тоді ж вийшла моя перша книга &bdquo;Забутий заповіт борцям за Україну&rdquo;, де опублікована низка політичних і політологічних статей, в тому числі на тему національно-визвольної боротьби за самостійність. Я зрозумів, що це мій особистий обов&rsquo;язок &ndash; зробити все можливе, щоб Україна не забула цих людей.</span></em></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormal"><font size="3" face="Times New Roman"><strong><span>К: Свою книгу &bdquo;&hellip;І бурею битва гриміла&rdquo; Ви присвятили воїнам УПА. Ви завжди цікавилися цією темою?</span></strong></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormal"><font size="3" face="Times New Roman"><strong><span>МП: </span></strong><em><span>Завжди. Я і в Верховній Раді вимагав визнання УПА ворогуючою стороною. Це знайоме мені з дитинства. Я родом з Рівненщини, в моєму селі, в лісі, було багато могил повстанців. І ми ще підлітками тікали з уроків і розповідали один одному легенди про загиблих, що почули від старших. Я знав, що протягом деякого часу декілька бійців УПА жили в хаті мого діда . Так що мені не потрібна була та совєтська пропаганда і я, в принципі, не вірив жодному слову, що говорили в школі, оскільки від своїх дідуся і бабусі я знав, що це були борці за волю України.</span></em></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormal"><font size="3" face="Times New Roman"><strong><span>К: А як Ви вважаєте, чи цікавить на даному етапі пересічного українця ця тема? Чи в наш час мало хто вивчає історію своєї країни?</span></strong></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormal"><font size="3" face="Times New Roman"><strong><span>МП: </span></strong><em><span>Важко сказати. Позавчора на &bdquo;5 каналі &rdquo; я почув результати соціологічного дослідження: 46 % пересічних українців взагалі навіть не беруть до рук книжок, бо не мають потреби читати. Це просто страхітливий рівень деградації нації.</span></em></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormal"><font size="3" face="Times New Roman"><strong><span>К: Не виникало у Вас бажання продовжувати писати чи досліджувати цю тему?</span></strong></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormal"><font size="3" face="Times New Roman"><strong><span>МП: </span></strong><em><span>Я, як правило, пишу тоді, коли внаслідок якихось політичних негараздів опиняюся поза Верховною Радою. Тільки тоді у мене з&rsquo;являється вільний час, навіть при великому бажанні.</span></em></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormal"><font size="3" face="Times New Roman"><strong><span>К: Ви написали свою книгу з певною метою?</span></strong></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormal"><font size="3" face="Times New Roman"><strong><span>МП: </span></strong><em><span>Безсумнівно. Книжка &bdquo;&hellip;І бурею битва гриміла &rdquo; перекладена на російську мову. Це єдина книга спогадів, що вийшла в російськомовному варіанті. І вона зараз розповсюджується через структури республіканських і християнських партій в Донецьку, Луганську, Харкові. Вчора я розмовляв я міністром освіти, паном Вакарчуком, і запропонував йому для російських шкіл Східної України безкоштовно передати цю книжку (за рекомендацією Міністерства) для позакласного читання. Я вважаю, що це був би великий прорив: для дітей, які не отримують об&rsquo;єктивної інформації і в силу певних причин не читають україномовних книжок, подати правдиві факти.</span></em></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormal"><font size="3" face="Times New Roman"><strong><span>К: А чи можна у Ваших творах побачити самого автора?</span></strong></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormal"><font size="3" face="Times New Roman"><strong><span>МП: </span></strong><em><span>Звичайно. &bdquo;Ключ від вершини &rdquo; &ndash; це трансформація того, що я сам пережив, що бачив у горах, що мені подобалося, що я любив, що я ненавидів&hellip;</span></em></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormal"><font size="3" face="Times New Roman"><strong><span>К: А зараз у Вас не виникає бажання знову повернутися в гори?</span></strong></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormal"><font size="3" face="Times New Roman"><strong><span>МП: </span></strong><em><span>Виникає. Три тижні назад я був у Криму на Чемпіонаті малих гір, і навіть пройшов непоганий скалолазний маршрут. (Сміється.)</span></em></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormal"><font size="3" face="Times New Roman"><strong><span>К: У своєму виступі Ви зазначили, що в книзі &bdquo;Ключ від вершини &rdquo; Вам захотілося написати про щастя, про сенс людського буття; та і в книзі &bdquo;&hellip;І бурею битва гриміла &rdquo; Ви акцентуєте увагу читача саме на цінності життя. Так у чому ж тоді, на Вашу думку, його сенс?</span></strong></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormal"><font size="3" face="Times New Roman"><strong><span>МП: </span></strong><em><span>(Пауза.) У Гончара є прекрасний вислів: &bdquo;Любов рухає армію вперед&rdquo;. Тільки любов є тим натхненням, грубо кажучи, &bdquo;мотором&rdquo;, який змушує людину рухатися. Любов, доброта, милосердя&hellip; Але розуміння цього приходить тільки з часом. Все життя тільки в цих трьох словах: любов, доброта, милосердя. І той, хто думає, що це ненависть, гроші чи ще щось інше, глибоко-глибоко помиляється.</span></em></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormal"><font size="3" face="Times New Roman"><span>&nbsp;</span></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormal"><font size="3" face="Times New Roman"><span>&hellip;Зізнаюся: в моїй уяві &bdquo;живе &rdquo; такий собі образ депутата &ndash; поважний дядько &bdquo;за 50&rdquo; у краватці, зазвичай занадто самовпевнений, з дещо зневажливим до всіх інших поглядом, зухвалий, завжди запізнюється (йому ж можна!), вибачте на слові &bdquo;обмежений&rdquo; і обов&rsquo;язково розмовляє російською. Картина не досить приємна. Саме тому зустріч із Миколою Поровським мене приємно здивувала. І, повірте, пишу я це не тому, що так потрібно написати у статті&hellip; Просто я побачила в цій людині стільки щирості, і спілкування з ним виявилося для мене приємним і цікавим. </span></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormal"><font size="3" face="Times New Roman"><span>Шкода тільки, що про це дізналася лише я і шість бібліотекарів&hellip;</span></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormal"><font size="3" face="Times New Roman"><span>&nbsp;</span></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormal"><font size="3" face="Times New Roman"><strong><em><span>Автор і редактор: </span></em></strong><strong><em><span style="">Katrin</span></em></strong></font></p><p align="justify" class="MsoNormal"><img src="http://gurto.net/images/articl/Gurto.net-VA_Logo.jpg" alt="" /><font size="3" face="Times New Roman"><strong><em><span style=""></span></em></strong></font></p> http://www.gurto.net/article.php/20080606161141334 http://www.gurto.net/article.php/20080606161141334 Fri, 06 Jun 2008 16:11:41 +0300 http://www.gurto.net/article.php/20080606161141334#comments Вільна тема <div><font size="3"><img width="151" height="200" align="left" src="http://www.gurto.net/images/articles/20080606161141334_1.jpg" alt=""> </font></div><p class="MsoNormal"><font size="3"><span style="">Бувають моменти, коли книжки оживають. Це, наприклад, сталося для мене, коли до нас у Могилянку завітав Левко Лук&rsquo;яненко. Чесно кажучи, коли я зайшла у дослідницьку бібліотеку, то виявилося, що він трохи не такий, яким я його собі уявляла. Чи то скромніший, чи то простіший. Але тут має спрацьовувати правило, згідно з яким все геніальне полягає в простому, і закономірність, яка проявляється в тому, що коли людина сказала багато вчинками, то робити словами їй вже багато не треба. Хіба може бути простою людина, яка сама та ще й в армії читала томи історії дипломатії?</span></font></p> <p class="MsoNormal"><font size="3"><span style="">Найбільше запам&rsquo;яталося, як Левко Лук&rsquo;яненко дійшов до таємної організації, книжки та згодом концтаборів. А було ось як&hellip; В якийсь момент він пообіцяв Богові і собі (іншим же не розказував про це десятками років), що зробить щось для України. Він планував вступити до компартії та просуватися її щаблями. Коли б він займав уже серйозну посаду, наприклад, на обласному рівні, йому вдалося би зробити щось значне для своєї країни. Але була одна проблема (скоріше, одна з проблем): до армії його забрали із 7 класу. Тому, як це дивно не звучить, у армії він багато читав, сам засвоїв шкільну програму за всі наступні класи і не тільки. Було ще багато інших книжок: кілька томів історії дипломатії, філософія Геґеля&hellip; Із кожної книжки Лук&rsquo;яненко брав для себе якусь формулу. Так, у одній прочитаній книжці він знайшов концепцію психологічної установки. Він також зрозумів, що людина, яка хоче багато, досягає мало, і що потрібно вміти концентруватися на меті. Відтоді він перестав розпорошувати час і почав більше вчитися. Уже згадана історія дипломатії говорила, що немає інтересів вищих, ніж інтереси нації, що світ бореться не класами і що рушієм історії є боротьба між націями. Для того, щоб втілити свій план у життя, Левко Лук&rsquo;яненко вступив на юридичний факультет Московського університету.</span></font></p><div> </div><p class="MsoNormal"><font size="3"><span style="">В університеті з бібліотекою він дружив, і то дуже. Але у них не було ні Грушевського, ні стенограм з&rsquo;їздів партій. Усе це з&rsquo;явилося після двадцятого з&rsquo;їзду партії. Тоді ж Лук&rsquo;яненку до рук потрапили журнали &laquo;Гасло&raquo;, датовані приблизно 1901 роком. Прочитавши журнали, він не без подиву зрозумів, що українські партії стояли на досить вигідних соціалістичних позиціях, при цьому залишаючись національними. Він зрозумів, що стояв на неправильному шляху, він його назвав мазепинством. У партії йому б довелося придушувати націоналізм, а, якби у такий період його життя його вбила блискавка або трапилося ще щось несподіване, яким би він ввійшов у пам&rsquo;ять наступників? Тоді він почав створювати Робітничо-селянську партію.</span></font></p><div> </div><p class="MsoNormal"><font size="3"><span style="">Відповідаючи на запитання, як воно &ndash; сидіти у камері для смертників, Лук&rsquo;яненко розповів, як багато разів заряджали зброю за дверима. Після армії ці звуки були добре відомі і тому мучило запитання, чи так просто все закінчиться, ще майже не почавшись. Але він намагався думати тверезо: якби хотіли розстріляти, то розстріляли б, а не гралися зі зброєю. </span></font></p><div> </div><p class="MsoNormal"><font size="3"><span style="">Запитань ставили ще багато, в основному першокурсники, але &ndash; дозволю висловити свою суб&rsquo;єктивну думку &ndash; нічого абсолютно нового не прозвучало, доки мені не треба було бігти на семінар і не довелося згортати &laquo;книжку&raquo;, яка ожила на годину з хвостиком. </span></font></p><div> </div><p class="MsoNormal"><font size="3"><span style=""><span style="">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; </span><span style="">&nbsp;</span></span></font></p><div> </div><p class="MsoNormal"><font size="3"><strong><em><span style="">Редактор</span>: </em></strong><strong><em><span style="">Андрій Приймак</span></em></strong></font></p><div> </div><p class="MsoNormal"><font size="3"><strong><em><span style="">Автор: Цвіта Якимечко</span></em></strong></font></p><p class="MsoNormal"><img src="http://gurto.net/images/articl/Gurto.net-VA_Logo.jpg" alt="" /><font size="3"><strong><em><span style=""></span></em></strong></font></p> http://www.gurto.net/article.php/20080526230841215 http://www.gurto.net/article.php/20080526230841215 Mon, 26 May 2008 23:08:41 +0300 http://www.gurto.net/article.php/20080526230841215#comments Вільна тема <p align="justify" class="MsoNormalCxSpFirst"><font size="3" face="Times New Roman"><span style="font-size: 12pt; line-height: 115%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><img width="220" height="165" align="right" src="http://www.gurto.net/images/articles/20080526230841215_1.jpg" alt="">Теплий осінній вечір. Ледве вловимий вітерець лоскоче обличчя. Так приємно на душі, легко. Ми йдемо з тобою по скверу, взявшись за руки. Кожного разу, коли ми вдвох, я ловлю себе на думці, що мені так подобається відчувати тепло твоєї руки &hellip; </span></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormalCxSpMiddle"><font size="3" face="Times New Roman"><span style="font-size: 12pt; line-height: 115%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">Вулиця довга-довга. Аж от ти десь зриваєшся, кажеш заплющити очі на хвилинку і не підглядати (незважаючи на те, що дуже кортить). А потім кажеш розплющити&hellip;і перед моїми очами - цілий букет з різнобарвних листочків дерев. Відчуваю себе справжньою осінньою королевою.</span></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormalCxSpMiddle"><font size="3" face="Times New Roman"><span style="font-size: 12pt; line-height: 115%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">У сквері не так багато людей: де-не-де можна побачити декількох закоханих, сім&rsquo;ї з маленькими дітьми, старенького дідуся, який, то замріяно дивиться кудись вперед, то поглядом знову повертається до газети в руках. </span></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormalCxSpMiddle"><font size="3" face="Times New Roman"><span style="font-size: 12pt; line-height: 115%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">Усе так спокійно навкруги &hellip;</span></font></p> <p align="justify" class="MsoNormalCxSpFirst"><font size="3" face="Times New Roman"><span style="font-size: 12pt; line-height: 115%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">&hellip;Вона просто везла коляску з маленьким дитям, вдягненим у яскраво-рожевий костюмчик. Дівчинка привітно посміхалась мамі і дивилась на світ широко розплющеними очима, а малесенькими долоньками все намагалась доторкнутись до іграшок, що висіли над нею. А довкола них з мамою бавилась ще одна дівчинка, їй на вигляд - рочки чотири - п&rsquo;ять. Яскраво зелений м&rsquo;ячик тримаючи в руках і подекуди стукаючи його об землю, дитина раділа життю і іноді зупинялась, щоб подивитись чи все гаразд у її сестрички, і просила маму повозити коляску з нею.</span></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormalCxSpMiddle"><font size="3" face="Times New Roman"><span style="font-size: 12pt; line-height: 115%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">Та от молода жіночка зупинилась - зустріла знайому з дитиною в колясці. Вони почали гомоніти&hellip;</span></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormalCxSpMiddle"><font size="3" face="Times New Roman"><span style="font-size: 12pt; line-height: 115%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">Я люблю цей сквер, бо в ньому в будь-яку пору року продаються квіти. Так хочеться квіточку на додачу до мого букету з осінніх листочків. Ти спиняєш мене, нахиляєшся ближче і шепочеш мені на вушко: &laquo;Почекай мене, я зараз вернуся&raquo;. В мене від твого приємного шепоту - аж мурашки по тілу. Відчуваю, як ти відходиш&hellip;</span></font></p><p align="justify" class="MsoNormalCxSpMiddle"><font size="3" face="Times New Roman"><span style="font-size: 12pt; line-height: 115%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><img width="450" height="337" src="http://www.gurto.net/images/articles/20080526230841215_2.jpg" alt=""><br /></span></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormalCxSpMiddle"><font size="3" face="Times New Roman"><span style="font-size: 12pt; line-height: 115%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">Аж враз мій осінній букет летить долу і розсипається по землі: дівчинка побігла в сторону дороги, бо в неї покотився м&rsquo;ячик. Я наздогнала дівчинку, спинила, а вона все рвалась на дорогу за м&rsquo;ячиком. Відчуваю зараз заплаче. Прошу відійти її трошки подалі від дороги, а сама намагаюсь наздогнати м&rsquo;ячик, який через те, що його з силою кинули, все котився по дорозі. Аж от він майже у мене в руках, я нахиляюся, піднімаю його, повертаюся, роблю пару кроків&hellip;і щось яскраво світить мені в очі. З-за рогу різко повертає автомобіль&hellip;і&hellip;</span><span style="font-size: 12pt; line-height: 115%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"><span style="">&nbsp; </span></span></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormalCxSpMiddle"><font size="3" face="Times New Roman"><span style="font-size: 12pt; line-height: 115%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">***</span></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormalCxSpMiddle"><font size="3" face="Times New Roman"><span style="font-size: 12pt; line-height: 115%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">&laquo;Сонечко, ти чуєш мене?&raquo;</span></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormalCxSpMiddle"><font size="3" face="Times New Roman"><span style="font-size: 12pt; line-height: 115%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">***</span></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormalCxSpMiddle"><font size="3" face="Times New Roman"><span style="font-size: 12pt; line-height: 115%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">&laquo;Т-а-а-к, любий, я чую тебе&hellip; і також чую будильник&hellip;&raquo;</span><span style="font-size: 12pt; line-height: 115%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"></span></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormalCxSpMiddle"><font size="3" face="Times New Roman"><span style="font-size: 12pt; line-height: 115%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">&nbsp;</span></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormalCxSpMiddle"><font size="3" face="Times New Roman"><strong><em><span style="font-size: 12pt; line-height: 115%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">&nbsp;</span></em></strong></font></p><div> </div><p align="justify" class="MsoNormalCxSpMiddle"><font size="3" face="Times New Roman"><strong><em><span style="font-size: 12pt; line-height: 115%; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">Автор і редактор: Анастасія Корнієнко</span></em></strong></font></p><img src="http://gurto.net/images/articl/Gurto.net-VA_Logo.jpg" alt="" /> http://www.gurto.net/article.php/20080517125729463 http://www.gurto.net/article.php/20080517125729463 Sat, 17 May 2008 12:57:29 +0300 http://www.gurto.net/article.php/20080517125729463#comments Вільна тема <p class="MsoNormal"><span style=""><img width="100" height="89" align="left" src="http://www.gurto.net/images/articles/20080517125729463_1.jpg" alt=""> &nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br /></span></p><p class="MsoNormal"><span style=""> </span>Коли надворі така погода, то, як співали Бітли, All you need is love. А для неї потрібен об&rsquo;єкт&hellip; І так часто, на жаль, його доводиться самотужки десь шукати, і так часто він усе ніяк не знаходиться:( </p><p class="MsoNormal">У вівторок у 4-425 говорили в основному про це &ndash; як познайомитися з дівчиною, причарувати її, що хто цінить у стосунках, на що в першу чергу звертають увагу хлопці, на що &ndash; дівчата, чому ми зраджуємо, чи існує дружба між людьми різних статей, чому дівчата люблять некрасивих, а хлопці &ndash; стерв&hellip; Було весело і неформально. Доповідач - Мелліна Тетяна Володимирівна (трохи офіціозу: кандидат медичних наук, доцент кафедри педіатрії Національного медичного університету ім О.О.Богомольця, член Європейської професійної психотерапевтичної ліги)&ndash; виявилася людиною дуже цікавою та нестандартною &ndash; таких хочеться слухати годинами. </p> <pre><span style="font-size: 12pt; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">Отак, попиваючи каву, я думала: які ж ми різні, як мало знаємо одне про одного &ndash; дівчатка про хлопчиків, хлопчики &ndash; про дівчаток. Часто ці знання сформувалися ще у дитсадку &ndash; і на тому спинилися. А дарма:)</span><span style="font-size: 12pt; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"></span></pre><pre><span style="font-size: 12pt; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">&nbsp;</span></pre><pre><strong><em><span style="font-size: 12pt; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">Автор: Макароля</span></em></strong></pre><pre><strong><em><span style="font-size: 12pt; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">Команда &laquo;</span></em></strong><strong><em><span style="font-size: 12pt; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">VIVAT</span></em></strong><strong><em><span style="font-size: 12pt; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;"> Академія!&raquo;</span></em></strong></pre> http://www.gurto.net/article.php/20080510114522135 http://www.gurto.net/article.php/20080510114522135 Sat, 10 May 2008 11:45:22 +0300 http://www.gurto.net/article.php/20080510114522135#comments Вільна тема <p class="MsoNormalCxSp&#304;lk"><span style="font-size: 12pt;"><img width="200" height="200" align="left" src="http://www.gurto.net/images/articles/20080510114522135_1.jpg" alt=""> Давно вже мені не доводилось їздити поїздом. За вікном майорить степ, що поступово змінюється смугою дерев, які так швидко-швидко зникають десь позаду. Дивлюсь у вікно і щоразу ловлю себе на думці, що не люблю поїздів, бо кожен крок, пов'язаний з далекою дорогою викликає у мене відчуття, які не в силах описати навіть я сама. Волею-неволею згадуються різні моменти життя і пропливають в пам&rsquo;яті червоним маревом&hellip;</span></p><p class="MsoNormalCxSpOrta"><strong><em><span style="font-size: 12pt;"></span></em></strong></p><span style="font-size: 12pt;">...Я ще й досі чую цей пронизливий крик на вокзалі: мене забирають окупанти. Всі люди ридають, відбиваються від німців, але що поробиш, коли їх - сила &ndash; силенна. Нас запхали у вагони. Скільки людей! Зовсім не було де стояти, не те, щоб сісти. Поїзд мчав до Німеччини.</span> <p class="MsoNormalCxSpOrta"><span style="font-size: 12pt;">&hellip;Я потрапила до фашистського табору Равєнсбрюк, мені дали номер 24780. Ще не визначили, у який барак відвести, дали таку собі тачку, щоб возила вугілля в брикетах. Ніколи не забуду той вечір. Коли привезла вугілля, там сиділа жіночка з малим дитям, жахливо ридаючи. Здоровенна німкеня витягнула з печі залізну розкидушку з ланцюгами по боках, силою вклала матір і дитину, закріпила і заштовхнула у піч. І крик, крик. Я втратила свідомість... Коли прийшла до тями, мені знову &ndash; тачку в руки і примусили возити... Я відмовляюсь. З усієї сили б&rsquo;ють по обличчю. Потім німкеня схоплює мене та тягне у інше приміщення поруч. Там вона геть роздягла мене і поклала на якийсь дивно зроблений тапчан, прив&rsquo;язала, взяла резинову плітку з зубчиками і щосили почала бити. По тілу поволі проступає і стікає кров. Вона дала 25 пліток. А потім мене віднесли в 13 барак. Штраф-блок.</span></p><p class="MsoNormalCxSpOrta"><span style="font-size: 12pt;">Я дуже хочу пити. Навкруги ніч, а в нас ледве миготить лампа. Роблю над собою зусилля, щоб перевернутись і доповзти до глека з водою.</span></p><p class="MsoNormalCxSpOrta"><span style="font-size: 12pt;">- Ось тримай, - каже один із штрафників. Він підняв мою голову і дав зробити ковток.</span><span style="font-size: 12pt;"></span></p><p class="MsoNormalCxSpOrta"><span style="font-size: 12pt;">-Дякую, - відповіла я. Ми стиха почали гомоніти...Два дні він від мене не відходив, піклувався. А потім його забрали. </span></p><p class="MsoNormalCxSpOrta"><span style="font-size: 12pt;">&hellip;Пам&rsquo;ятаю, як мене перевели до табору в Бергін-Бельзені. Там люди зазнали пекельних робіт. Того дня нас підняли з самого рання. Треба було розвантажувати дошки з машин та возити їх на будівельний майданчик. Я взяла тачку з камінням, тягнула до місця призначення, випадково оступилась і перекинула її. Враз до мене підбіг хтось і почав допомагати збирати каміння. Я підвела голову і побачила...Штрафника. Не вірю очам. Якась іскринка пробігла між нами, але так і не встигли сказати один одному бодай слово: німець вистрілив йому у спину. Він упав і пішов назавжди. Туди, де немає ні печалі, ні смутку, туди, де вже не боляче. Сльози текли по моїх щоках&hellip; </span></p><p class="MsoNormalCxSpOrta"><span style="font-size: 12pt;">&hellip;Сльози течуть по моїх щоках. Хочеться лягти, тягне на сон&hellip;&hellip;Засинаю&hellip;</span></p><p class="MsoNormalCxSpOrta"><span style="font-size: 12pt;">*** P.S. ***</span></p><p class="MsoNormalCxSpOrta"><span style="font-size: 12pt;">І що бачила вона уві сні? Зелений сад, де все залито літнім теплим сонцем, де співають пташки і так легко &ndash; легко на душі, що хочеться бігти щосили вперед, а потім махнувши крилами злетіти. І раптом в цьому саду вона бачить...його, того, з ким розлучили німці. Він підбігає до неї і стискає в обіймах: &ldquo;Бачиш, я ж обіцяв тобі, що ми обов&rsquo;язково зустрінемось.&rdquo; І вони щасливі, взявшись за руки, йдуть стежкою вперед. Немає ніякого болю й туги на серці. </span><span style="font-size: 12pt;">Знову молоді, і як раніше &ndash; закохані...</span></p><p class="MsoNormalCxSpOrta"><span style="font-size: 12pt;">***</span></p><p class="MsoNormalCxSpOrta"><span style="font-size: 12pt;">Останній сон&hellip; А поїзд продовжував мчати далі&hellip;</span><span style="font-size: 12pt;"></span></p><p class="MsoNormalCxSpOrta"><span style="font-size: 12pt;">&nbsp;</span></p><p class="MsoNormalCxSpOrta"><strong><em><span style="font-size: 12pt;">Автор і редактор: Настя Корнієнко</span></em></strong></p><p class="MsoNormalCxSpOrta"><strong><em><span style="font-size: 12pt;">Команда &laquo;</span></em></strong><strong><em><span style="font-size: 12pt;">VIVAT</span></em></strong><strong><em><span style="font-size: 12pt;"> Академія!&raquo;</span></em></strong></p> http://www.gurto.net/article.php/20080425204031476 http://www.gurto.net/article.php/20080425204031476 Fri, 25 Apr 2008 20:40:00 +0300 http://www.gurto.net/article.php/20080425204031476#comments Вільна тема <p>&nbsp; Меня зовут jazz, я обычный виртуал XXI века. Когда-то, еще в конце XX-го, Всевышний провайдер построил глобальную сеть и поселил в нее мозги, мои и таких же любознательных слабаков. <img width="407" height="159" align="right" src="http://www.gurto.net/images/articles/20080425204031476_1.jpg" alt=""> </p><p>Первое откровение интернета через модем я получил в 94-ом, тогда еще была популярна какая-то политика. Вау, это и сломало мою жизнь. Как наркоман дозу, я стал искать себе более и более скоростной канал. Интернет стал для меня всем. Я получал от этого чуда цивилизации все, от красивых дам, которые дают прямо с фотографий все и во всех, до самых крутых чатовых базаров с реальными чуваками. </p><p>Когда все это надоело, я стал читать новости и прогноз погоды, даже заглядывал на кулинарные сайты (хотел понять, что люди едят кроме колбасы и хлеба). Если бы я смог, то вернул время назад, и того парня который расклеивал объявы на дверях подъезда послал бы с налету. Он на как змей в Эдемском саду искусил меня предложением подключить к инет за &#36;300. И я и моя Любознательная натура сразу куснули от этого подключения. Теперь он крутой, живет в загранке, где-то в Молдавии. А я живу в сети. </p><p>На работе я подставляю айпишники и смотрю порнуху, что бы не поймали, за инет не по делу нас штрафуют. Я привык к виртуальному сексу, и не могу заниматься натуральным. В реале мне ни кто не даст, разве за деньги. А тут я сам король, выбираю с какой и как. По аватаре я крутой, накачанный блондин, с двумя высшими образованиями и черным поясом по карате, гоняю на лексусе, и живу в пентхаусе. А в жизни я простой лох, которому далеко за 30, машина - ведро с болтами 06 модели, и з.п., которой едва хватает на аренду квадрата в жуткой хрущебе. </p><span style="font-size: 12pt; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">Мать, которая, видимо, так и не увидит ни внуков, ни моей жены, потому что я разучился говорить с живыми людьми.</span> <p>&nbsp; Я просто ушел с головой в виртуальную жизнь. Самое плохое - меня все это устраивает, когда все это созерцаю за монитором, а когда не за компом - реально понимаю, что я лузер, и променял свою жизнь на придуманный мир. Поэтому я всегда за монитором. </p><p>Если инет отвалился, все, попал, у меня все там, друзья, женщины, желания, мечты. Нет инета, нет мозгов, их просто у меня стерли, я не могу есть, спать, жить без интернета. Я сетевой гоблин, который прячется за красивые стереотипы, которых у меня ни когда не было и не будет. Инето-сапиенс, это звучит? </p><p>Вы видели пацанов, которые скармливают свои деньги игровым автоматам? Как я завидую им, ведь эти игры просты, примитивны и с них так легко &lt;спрыгнуть&gt;. Увы, я дано на огромной толстой игле, готов играть по 24 часа в сутки. За игрой я забываю, что мне нужен сон еда и прочие человеческие потребности. Когда я стану старым, то буду жить только игрой, там нет ни возраста ни болезней. В игре я творец, создаю новые цивилизации, истребляю целые народы. Я могу быть супер воином, и могу сражаться с монстрами. В игре мне по плечу любая магия и разные артефакты. </p><span style="font-size: 12pt; font-family: &quot;Times New Roman&quot;;">Теперь я понимаю, что в сети для мне нет возраста, пола и проблем, был бы только компьютер и интернет, это все что мне нужно. Моя мечта, уйти навсегда в интернет, стать частью глобальной сети и жить там вечно, это и есть для меня место обетованное, мой рай в котором я бы хотел очутится после физической смерти. Может, это покажется для многих полным бредом, а для меня нет лучшего предназначения остаться в сети навсегда.<br />&nbsp;&nbsp; джерело nag.ru<br />&nbsp;обговорення тут http://forum.gurto.net/viewtopic.php?t=1306</span>