Він - найміжнародніший академік міжнародної академії Він - найміжнародніший академік міжнародної академії Він - мовний віртуоз та майстер вишуканого слова
Він – людина року за версією Постмодерного Терористичного Угруповання
Той, чия фан-група «в контактє» нараховує більше двохсот чоловік та постійно збільшується
Той, чиї афоризми вже стали крилатими серед його студентів
По перше я не мріяв стати академіком, але так сталося, що мої плани і мрії здійснилися в тому, що я сьогодні маю доктора філософських наук (PhD європейського зразку), академік двох академій – Академії Безпеки Життєдіяльності і Міжнародної Академії Культури, Безпеки та Екології та Здоров’я.
До ваших теперішніх висот ви підіймалися із самого низу. Можете розказати, з чого починалася історія вашого успіху.
Я завжди був людиною відповідальною З десяти років я пішов навчатися в гурток, а вже в чотирнадцять років був керівником гуртка. Тобто, якщо записували туди лише з п’ятого класу, я з третього вже був там, а в 14 років я вже був керівник. В мене були здобутки на міських, районних, обласних та на республіканських змаганнях – перші, другі місця.
Які подальші амбіції.
Моєю найвищою подякою є студенти, яким я передаю свій досвід. Сьогодні в Києво-Могилянці викладаю лише на першому курсі, але, думаю, там ще буде видно. А в Національному Технічному Університеті на кафедрі екології викладаю екологію, екологічну експертизу та спеціалізацію гірничих підприємств і ресурсно-зберігаючі ресурси в будівництві для п’ятих-шостих курсів.
Ви вважаєте, що ваша щоденна життєдіяльність знаходиться в безпеці?
Безумовно ні. Адже в значній мірі через себе. Якщо людина відповідальна і більше в це вірить і навчається цьому – то в більшій мірі. Сьогодні в цілому 90 відсотків небезпек створюють люди. Якщо ти будеш з повагою відноситися до безпеки життєдіяльності, а не так як в нас завжди, вважали, що безпека життєдіяльності на останньому місці, то й маємо, що маємо: смертність саму вищу, народжуваність саму нижчу. А за сто років якщо на всіх війнах разом померло 100 мільйонів, то у всіх транспортних небезпеках, на шахтах і у транспорті загинуло 300 мільйонів, тобто в три рази більше. Сьогодні відбувається переорієнтація, особливо в Україні, від того що безпека життєдіяльності це десь щось непотрібне до протилежної думки, то я думаю, що вона повинна здійснитися в цьому руслі. Щоб не хоронили ми кожен день на шахтах то 32 то 42, то 38, то 48 шахтарів. Оця безвідповідальність наших керівників і зумовлює нашу бідність.
Як вважаєте ви, що ваші студенти знаходяться в більшій безпеці після ваших лекцій, ніж до них?
Я думаю, що в якійсь мірі – так. Вперше школу безпеки вони отримують в школі – це основи безпеки життєдіяльності. А другий крок – це те, як вони будуть ставитися до цього питання після прослуховування цього курсу. Я думаю, що мети дисципліни вони досягли і як майбутні керівники підприємств, вони будуть відноситися до безпеки життєдіяльності серйозніше, ніж теперішні депутати, керівники шахт і підприємств, де недостатньо уваги приділяється цьому, і внаслідок цього маємо таку ситуацію.
Можете в загальних рисах описати свого ідеального студента?
Моє кредо таке: чи студент, чи працівник мусить робити роботу на самій високій якості. Якщо ти будеш відноситися до будь-якої роботи з великої поваги, то в тебе все буде добре. Бо якщо людина на роботі звикла все робити як-небудь, то відповідні і результати. А я звик і всіх своїх студентів навчаю, що людина повинна робити так, щоб після неї ніхто не міг переробляти її. Бо якщо робота зроблена і потребує переробки, то той студент з дипломом у кишені піде до інших 174-х тисяч, які безробітні по Києву ходять. Якщо він краще це робить – то інші звільнять йому місце, які там працюють, і він туди піде. Всі будуть влаштовані та будуть працювати – ті що роблять все лише на п’ять, роблять роботу з великою відповідальністю. В інших і в сім’ї, і всюди будуть проблеми, яких би їм не хотілося.
Кого з вчених ви вважаєте взірцем для себе?
Останній з могікан був Малахов Георгій, академік радянського союзу, він помер в Україні за наших часів, це була велика людина. Я багато й інших назвав: Астафьєв, Федоренко та багато інших.
З ким із могилянських викладачів ви підтримуєте дружні відносини?
По перше – на кафедрі. Там дружні відносини мусять бути завжди і я намагаюся цього дотримуватись.
На останок, побажання вашим студентам.
Якщо вони в цей університет вступили, то хай вони закінчать його з успіхом. А коли ми через деякий час зустрінемося, то щоб вони могли сказати, що досягли в життя того, чого хотіли. Досягти таких самих висот, як і я.
Автор і редактор: Svitozar
Збережено оригінальну мову героя статті
Gurto.NET
http://www.gurto.net/article.php/20080620165212798