Наприкінці червня український інет-простір запістрявів афішами, що запрошували на „музичний бій в джазовій атмосфері початку 20 століття”, а саме – Бій саксофоністів.
Наприкінці червня український інет-простір запістрявів афішами, що запрошували на „музичний бій в джазовій атмосфері початку 20 століття”, а саме – Бій саксофоністів.
Дійство відбулось 8 червня у клубі „Бінго”. Власне бій був зініційований гуртом „Проти ночі”, який нещодавно змінив вокалістку. В якості запрошених гостей мали бути запропоновані „7th DAY” і „Da Vinchi”. Мали, втім, жоден з гуртів так і не з’явився.
Натомість розігрівати публіку прийшли хлопці з „Доріана Грея”, що одночасно були й контрольною групою з налаштувань – в перервах між піснями за порадами хлопців долаштовували звук. „Доріани” вирішили одразу взяти бика за роги, чи, пак, слухачів за серце, і грали досить важкі пісні про сенс життя-буття і любов – як свіжу, так і вчорашню. Несподіваним і приємним дисонансом прозвучала мрійливо-літня „Ямайка”.
Після хлопців на сцені з’явились „Проти ночі”, заради яких, власне, прийшла добра половина залу. Група приємно вразила різними за стилем, але спільними за духом музикантами. Звісно, не можна оминути увагою Анну Раскі – вокалістку гурту і щасливу власницю сильного але на диво ніжного голосу. Анні вдалося налаштувати зал на обіцяну атмосферу 20 століття одним лише капелюхом, з-під якого вона раз у раз поглядала в зал. Враження невеликої часової діри довершили свінг-дансери, що енергійно і легко кружляли на помості за музикантами і трохи нуарний дим, добре видний у світлі прожекторів. Кожна пісня гурту супроводжувалась невеликою прозовою прелюдією солістки, яка, із вдаваною легкістю ввівши зал в музичний транс, повісила капелюха на мікрофонну стійку – вочевидь, щоб слугував талісманом саксофоністу гутру Дімі Саксофонову – і оголосила про початок Бою саксофоністів.
Конкурсантів біло двоє – власне, Діма і добре знана в киівських музичних колах чарівна Омні.
І почалось..
Не треба більше було ані інтермедій, ані танцюристів, навіть трійця несамовитих фанів, що танцювали та стрибали весь вечір, якось зникли. Все заполонив саксофон – останній друг Клінтона, геніальний винахід нікому не відомого Сакса.
Це відчуття висіло в повітрі всі три тури – мабуть, саме тому по їх завершенні визначити переможця було нелегко – аплодисменти виконавці поділили порівну – в бою переміг саксофон.
Та не встигла Анна Раскі оголосити про перемогу дружби, як несподівано в залі знайшлася ще одна конкурсантка – дівчинка в блузочці з кокетливими хвостиками. Вона невимушено і елегантно зіграла гамму і решта конкурсантів, вражені майстерністю виконання, визнали свою поразку і завершили бій укладанням до ніг малої переможниці зброї, себто, саксофонів.
По завершенні бою продовжили виступ „Проти ночі”, зігравши кілька нових пісень – серед них були і найновіші: „Трішечки грішна” і „Нема кохання”, які зал прийняв схвально – хоча, після бою глядачі слухали б що завгодно – і це було б прекрасно.
Втім, слід відмітити, що гурт дійсно був на висоті – і аплодисменти глядачів, після яких музикантам довелось вийти на біс – тому найкраще підтвердження.
В цілому, вечір дав кілька незаперечних тез:
В Україні є фанк.
В Україні є джаз.
В Україні є саксофони.
Gurto.NET
http://www.gurto.net/article.php/20080615184429227